Стародубська республіка

Чесно кажучи, спершу йому не дуже вірили. Ну як два маленькі журнальчики, про які ніхто особливо і не чув, можуть потрапити в якусь містичну міжнародну історію! Та ще й шпигунську! А потрапили! Та ще й у яку! Прочитавши всі статті Тригуба про операцію "Козацькі регалії", книгу "Таємниця козацьких регалій", я сприймав всі ті оповідки як якийсь милий літературний експеремент. Сидять хлопці, п*ють пиво і бавляться. Особливо подобається мені епізод про зрив доставки викрадених спецназом ГРУ Росії, козацьких регалій, в аеропорт Краснодару. Просто перед очима стоїть - купа народу, оркестр, і облом! Україна перемогла! Уявіть собі мій стан, коли зовсім випадково увімкнув московське РТР. Купа народу, оркестр, якийсь помпезний парад Кубанського козацтва. Злі випади деяких тамтешніх діячів на адресу українців, які дуже заважали. Регалії, вірніше, їх частину доставили до Краснодару. То що, Росія перемогла? Ще раз перечитав статті про регалії, і зрозумів, що ніяка то не література! Щира правда! Вірніше детальний звіт про розвиток якоїсь неймовірної міжконтинентальної боротьби! Після цього якось зовсім по іншому почав все розуміти. Терміново відправився на зустріч з головним редактором журналів "Нова Січ" і "Музеї України" Віктором Тригубом.

-Пане Вікторе! Козацькі регалії, довкола яких тривала річна інтрига, доставлені в Краснодар. То що, Україна програла, Росія перемогла?

-Україна ніколи не програє! Як не дивно, у цій ситуації наша держава лише виграла! І дипломатично, і морально! Ще не до всіх доходить масштаб цієї фантастичної пригоди! Уявіть, розгром Січі. Чудесний порятунок особливо цінних, ритуальних речей запорожців. Книги, ікони, зброя, прапори переховують, з ризиком переправляють на Кубань. Зберігають, поповнюють. Аж до 1918 року! Зрозумівши, що проти більшовиків не встояти, останній отаман створює таємну козацьку спецгрупу, яка переправляє святині в Сербію. Потім, у 1944 році - Німеччина. Після війни - США, де у місті Ховелл, створено музей Кубанського козацтва. Навесні 2006 року, від історика Людмили Маленко, ми дізналися про існування регалій, і спроб росіян переправити їх до Краснодару. Зрозуміло, пройти мимо і промовчати не могли. Адже, в США зберігається унікальна цілісна колекція, що дійшла до нас з Січових часів! Вийшли на отамана Американського козацтва Сергія Цапенка, колишнього киянина, який теж боровся за повернення регалій в Україну. Наш план був дуже простим - січову частину колекції доправити до Києва, Кубанську - до Росії. Все чесно і справедливо.

Тут ми пересіклися з відомими "любителями України" губернатором Кубані Ткачовим і отаманом Кубанського козацтва Громовим. Ці вирішили забрати все. Діючи методами, подібними до будівництва безглуздої дамби на Тузлу... Нам вдалося підняти тему регалій у пресі, як українській, так і інших країн. Залучили народного депутата Ольгу Боднар, яка направила кілька запитів, зробила Проект Постанови Верховної Ради про створення комісії з повернення культурних цінностей. Дійшли до Президента В.Ющенка, який особисто розпорядився зробити все, аби повернути святині.

-Коли до росіян дійшло, на якому рівні почали працювати українці, то вони взяли і послали до США спецназ, який просто пограбував музей?

- Десь так... Перед цим відбувся розкол у Кубанському війську США. Одна частина, на чолі з нелігітимним отаманом Певнєвим, була за передачу регалій Росії, інша - категорично проти. Дійшли до суду, який заборонив Певнєву здійснювати будь-які дії від імені козацтва, а музей опломбували офіцери поліції. Треба сказати, що в Краснодарі діє потужна база ФСБ і інших російських розвідок, звідки координуються спецоперації з дестабілізації ситуації в Україні, Грузії, каральні акції в Чечні... Є підготовлені кадри. Як ми зрозуміли, керівництво краю звернулося туди по допомогу. До США вилетіло 9 дивних туристів, які представлялися експертами Оружейной палати Кремля. Зрозуміло, тут уже насторожилася контррозвідка ФБР, ЦРУ і інші, які там у них є, спецслужби. Американці не могли повірити, що одна супердержава ризикне провести на території іншої супердержави, фактично демонстративний теракт. Зрозуміло, за "туристами" встановили нагляд. Провівши грамотну розвідку, російські спецназівці просто взяли і пограбували американський музей! Приїхали на посольських авто, одне з яких - інкасаторський броньовик, і грабонули! Американці були в шоці. Інформація моментально дійшла до Кондолізи Райс, Президента Джорджа Буша. Були проведені спеціальні заходи, аби нічого зайвого не потрапило в пресу. Враховуючите, що ми були "в темі", отримати подробиці, щось вирахувати, нам було легко. Так сайти журналів "Нова Січ" і "Музеї України" красиво засвітили грандіозний провал російської розвідки. Розповідають, що з цього приводу Буш телефонував Путіну... Скандал вийшов першокласний! Аби морально підтримати американців, ми нагородили і Буша і К.Райс спеціальними Почесними відзнаками.

- На тому етапі, мені найбільше сподобалася Ваша ідея створити Комітет "Кубань з Україною!", який плавно трансформувався в Уряд в екзилі Кубанської Народної республіки. Геніальний контрхід!

- А це ми від безсилої люті бабахнули. Саме тоді кинули гасло "Україна переможе!". В інтернеті ціла кампанія почалася. Виник козацький інтернет-спецназ. Люди з різних країн, міст, у тому числі з Донбасу, Росії, почали писати про регалії на форумах, на різних сайтах... Знімали у нас інформацію, поширюючи далі... Враховуючи, що Катерина подарувала Кубань запорожцям, і в часи УНР, Кубань фактично приєдналася до України, ми запустили процес повернення. Чесно кажучи, про ту маленьку замітку на нашому сайті, я якось і забув. Емоційний стрес, шок... Аж раптом, ідею підхопили національно свідомі журналісти, політики, колишні активісти національно-демократичних партій... Сподобалася тема і на Кубані... Мало не всі тамтешні газети про це писали, передавали по телебаченню, на радіо. Резонанс вийшов несподіваний і гарний. Росіяни вже були не раді, що влізли у ті регалії... Але, відступати вже ніхто не міг. Ні вони, ні ми! Дивує провінційність найвищої української влади. Коли вибухнув міжнародний скандал, всі поховалися, як ховрашки. Американське козацтво і два наших маленькі журнали, залишилися наодинці проти цілої Росії. З її структурами, спецслужбами, коштами, можливостями. Відчуття, скажу Вам, дуже неприємне... Особливого комізму всій тій ситуації, надавав наш журнал "Музеї України". Малесенький часопис, з 500 передплатників, маловідомий сайт. І "Музеї України" - гроза ФСБ. Ви б бачили, як реготали колишні радянські кагебісти і грушники, з якими ми кілька разів консультувалися. Операція "Козацькі регалії" навічно увійшла в аннали світових спецслужб. Ми сумним, жалісним, переляканим голосом розказуємо про всі ті події, а вони вмирають від сміху. Операція була абсолютно не підготовлена. Не узгоджена. Такі речі треба робити централізовано. А так, вийшла Кубанська самодіяльність на міжнародній арені... Яку завалив супержурнал "Музеї України". Я теж нині сміюся. Тоді було дуже страшно...

- Подивившись істеричні репортажі по РТР, НТВ про зустріч регалій в Краснодарі, я зрозумів, що вони собою дуже пишаються...

- А що їм залишається робити? Підставили Росію перед усім світом. Скоїли акти державного тероризму - пограбували музей США. Привернули увагу світу до української історії. Фактично створили аж дві легенди - про регалії і про Кубань з Україною. Ми їм ще Абрикосову революцію пообіцяли...

Нагадую, що суд штату Нью-Джерсі, де розглядається ця гучна справа, не припинено, а перенесено. Сенсації ще тільки починаються. Які, дуже плавно, можуть перетворитися в жорсткі санкції проти Росії... В грудні 2006 року, регалії переправили до Москви. Росіяни пообіцяли певну частину Запорізьких речей повернути Україні. На жаль, Грамоту Катерини, ми вже не отримаємо...

- Я чув, що Громов самовільно перевіз в Краснодар і колекцію Гетьманських булав, Печатку Війська Запорозького...

- Ми теж про це чули. Але, достеменно не знаємо. Якщо це підтвердиться, ймовірно, повернемо ті речі через американський суд... Один відомий козацький отаман із Запоріжжя, несподівано виник у процесі перемовин. Офіційна ж влада, самоусунулася... Всього бояться! Очікуємо, що скоро Україні щось передадуть. Росіяни не були б росіянами, аби і з цього не зробили інтригу і шоу. Підозрюємо, чекають певного моменту, і передадуть регалії якомусь прокремлівському політику. Наприклад, Януковичу. Для підняття рейтингу... Чесно кажучи, нам особисто, глибоко байдуже, кому передадуть. Головне, що? І коли? І куди ті скарби потім потраплять? Історія продовжується. Щось постійно відбувається. Ми вже трохи від цього всього стомилися... Але, Україна, переможе!

- Мені сподобалося, що на базі Вашої сайтової книги "Таємниці козацьких регалій", створено реферат, який користується популярністю, у тому числі, в Росії... А можна згадати ще одну створену Вами легенду про шаблю Мазепи? Ви просто творцем легенд стали!

- Взагалі, ми живемо у реальному світі. Всі ці події дійсно відбуваються. Там така потужна енергетика, такі неймовірні сюжети - жоден сценарист не придумає! Ми практично нічого не видумуємо! Всі мої статті документальні! Легенди виникають вже потім. Людям подобається!І історія шаблі Мазепи з того ж циклу. Все почалося, знову завдяки отаману Американського козацтва Сергію Цапенку. Він фанатичний колекціонер козацької старовини. Часто знаходить такі речі, потрапляючи, при тому у дивні пригоди, що просто треба записувати хронологію. В Канаді знайшлася шабля Мазепи. Як виявилося унікальна реконструкція - з головою козака на ефесі. Сергій Володимирович почав розбиратися. Виникла версія, що то копія невідомої дослідникам парадної зброї, що зберігалася в Польщі - Краківському Арсеналі. В 1945 році, радянські спецслужби багато чого вивезли з музеїв Польщі. Дещо потрапило в ленінградський Ермітаж. А там лежить знаменита шабля Гетьмана, відома під умовною назвою "Смерть супостату". Для того, аби перевірити нашу версію, потрібна була фотографія шаблі з Ермітажу. Ми навіть роздобули її інвентарний номер! Традиційно смикнули наших чиновників. В Україні ніхто серйозно розшуком і поверненням культурних цінностей не займається. Ми намагалися пробити створення відділу розшуку культцінностей в МЗС. Поки що не змогли. Після публікації фотографій реконструкції шаблі Мазепи з Канади, на нас вийшла журналістка Валя Мудрик з газети "Блик". Зробила дуже резонансну статтю. Почала обдзвонювати наших переляканих чиновників, аби залучити можливості держави. Ага... Зрозумівши, що так нічого не доб*ється, дівчина зателефонувала в Ермітаж. Її ввічливо послали, попросивши інвентарний номер. Дали ми їй номер. В Ермітажі почалася тиха паніка. Виявляється, ми засвітили закритий спецхран КГБ, яким нині опікується ФСБ! Журнал "Музеї України" ненав*язливо повідомив про 234 нерозпаковані ящики з документами Мазепи! Розповів, що в Ермітажі ще лежить і шапка Мазепи. Взагалі, детально поговорили про спецхрани як Ермітажу, так і інших російських музеїв. Нами зацікавилося Пітерське ФСБ.

- Ви так скоро експертом по спецслужбам станете! В Канаді виникла дивна група "колекціонерів", яка вирішила викупити реконструкцію шаблі, і всучити її, в обмін на поступки, українській владі. Я правильно переказую цей сюжет?

-  Ми з Сергієм Цапенком, вже не дуже навіть здивувалися. Отаман підключив свої зв*язки в Канаді, провів серію складних переговорів. Реконструкцію шаблі Мазепи викупили на добу раніше російських "антикварів" і найнятих ними канадських приватних детективів. Шабля зараз в США. Ми думаємо, як переправити її до Києва і виставити в Музеї гетьманства. В той же час, Валя Мудрик пробивалася до секретного сховища Ермітажу. Її не пускали. Тільки після завершення канадських пригод, дозвіл дали. Дівчина вилетіла в Санкт-Петербург, проникла до сховища і оприлюднила сенсаційні фото оригіналу шаблі Мазепи. Як виявилося, її ніхто ніколи не бачив! Росіяни не виставляють козацькі речі. Особливо Мазепині. Там наші козаки і досі вороги... Виникла сенсація, яка моментально перетворилася на легенду. Хоча історія повністю документальна. Реальні люди, країни, музеї, колекціонери, експонати, фотографії. Україна, знову, перемогла! Ми визнали Сергія Цапенка "Героєм козацького руху". Вважаю, він заслужив.

-Ви теж отримали орден "Золотий козацький хрест". З чим вітаю! Вважаю, що теж заслужили! А щось матеріальніше нагород, отримали?

- Якщо Ви про фінанси, то на жаль, всі ці легенди, крім проблем і стресів, нічого не дали. Як жили в бідності, так і живемо. Відкрили спеціальний рахунок для пожертв. А ніхто не жертвує! Всі читають, дякують. Отримуємо  моральне задоволення. Тут все добре. А от з фінансами - важко. Крутимося, щось заробляємо. Поїздок не можемо собі дозволити навіть Україною. І досі не придбали професійного фотоапарату. Треба комп*ютер... Прорвемося! Все буде добре! 

-Наостанок, розкажіть легенду про Меч Революції, Булатну Революцію, Меч Російської революції...

- О, тут все поруч! Виникло просто так, викликавши резонанс... Ми вирішили розпочати виробництво сувенірної шаблі Мазепи. Почали шукати майстрів. В Україні це складно. Вийшли на центр "Булат НВР". Керівник - Володимир Остапович, відроджує виробництво булатної сталі і булатної зброї. Це вони зробили козацький кортик... Якраз у ті дні, Остапович закінчив унікальний булатний меч акінак. Зрозуміло, я зацікавився. Написав маленьку замітку. Затвердили. А воно щось не грає... І тут дзвінок - Ющенко розігнав парламент. Чергова революція. Моментально дописав - створено Меч Революції, який не знає поразки. Потрібен супергерой, здатний загнали меч у кам*яний вівтар. Саму революцію назвали Булатною. Політики після цього, мало не збожеволіли. Меч навіть розібрали - аби не вкрали... На виставці зброї, після наших публікацій і сюжету на Новому каналі, до стенду "Булату" розпочалося паломництво. Меч взяв перше місце!

На хвилі успіху розпочали роботу над Мечем Російської революції, який розгонить Сіру Смуту, що вже почалася... Там теж почалися інтриги... Живемо дуже цікаво! Чого всім бажаю!

-На жаль, часу і площі обмаль! Про створену Вами козацьку республіку Задунайська Січ, імпічмент Президенту Румунії, найдорожчу марку незалежної України, поговоримо іншим разом! Бажаю Вам успіхів!

- Передаю всім найкращі вітання! Україна переможе!

Пітер Гнаус, для газети "Second USA"

http://www.secondusa.info/index.php?go=News&in=view&id=358