Приветствую Вас Гость
Пятница
22.02.2019
07:46

Стародубська республіка

Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [240]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
    Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Наш опрос
Кандидати у Президенти Стародубської республіки
Всего ответов: 154
Главная » Статьи » Мои статьи

ХІ. Російські репресії на Стародубщині після Полтавської катастрофи (закінчення).
Із знищенням української автономії, нищилося поступово і українське козацтво на Стародубщині, перетворюючись на звичайних селян-кріпаків. Ще з 1729-го року російський уряд починає вимагати від збіднілих козаків переходу до селянського стану, а Указом від 3 травня 1783-го року всім українським поселянам велено "залишатися у своїх місцях і у своєму званні" ( п. 8 ). Дуже часто Указ цей називають "указом про закріпачення України". Прості козаки указом від 16 листопада 1781-го року були переведені на положення російських селян-однодворців з одночасним накладенням на них подушної податі і забороною вільного переходу на інше місце проживання. Указом 1783-го року про перетворення лівобережних козачих полків в регулярні частини російської армії українських козаків звели до положення солдатів. З цих пір вони втратили козачі права та привілеї, і, хоча як і раніше називалися козаками, фактично стали селянами. Тепер вони несли всі селянські повинності, деякі з них навіть потрапляли в кріпосну залежність до поміщиків, а українська старшина отримала всі права і привілеї російського дворянства. Поміщики-кріпосники не лише володіли селянами, але гнобили і збіднілих козаків, прагнули привласнити собі суспільні козачі землі, вели з ними тяжби, заставляючи їх платити великі викупи за спійману худобу, навіть і на тих вигонах, які відвіку належали козакам. Указ сильно зачіпав стародубських козаків, викликав у них протести, примушував їх до втеч. Не випадково спільна кількість козачого населення на Стародубщині в той період помітно зменшилася. Так російська адміністрація розділяла український народ на бідних та багатих, породжувала серед них ворожнечу, аби володіти та керувати як одними, так і другими. Наведемо факти: за підсумками ревізії 1723-го року у селі Розсусі було 13 козацьких дворів, а на кінець 18-го ст. – жодного, у селі Горянах 1723-го числилося 23 козацькі оселі, а 1781-го тільки 5. Така ж ситуація була й у Великоселищі. Писарі, що проводили ревізію в 1781-му році, писали про місцевих жителів: «Повтікали по інших селах у підсусідки». Так, лихом розпочиналося для Стародубщини імперське безгетьманське панування.
 
Ілюстрація:
 
 
46. Україна. Брама у Новгороді-Сіверському. Праворуч від арки, посередині, герб міста Стародуба.
Категория: Мои статьи | Добавил: Вірний (04.12.2010)
Просмотров: 534 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: